Історія стародавнього Китаю

Біля гробниці першого китайського імператора поховали ціле військо з глини: тисячі воїнів, коней і колісниці. Люди вірили, що ця армія служитиме правителю після смерті. Сьогодні її називають теракотовою — тобто зробленою з випаленої глини.

Історія стародавнього Китаю — це шлях від сіл біля річок до великої імперії. Її об’єднанню передували століття воєн між окремими царствами.

Стенди

Стенд “Історія стародавнього Китаю”

510 грн

Код – Ш0823, розмір 60х50 см


Купити

1. Хуанхе та Янцзи: чому люди селилися біля річок

Для перших землеробів головне питання було простим: де виростити достатньо їжі? Біля річок Хуанхе та Янцзи були вода й придатна для полів земля. На півночі вирощували просо, з якого варили кашу, на півдні — переважно рис.

Так з’являлися села. Люди обробляли поля, розводили тварин і запасали зерно.

Від води залежав увесь урожай. Якщо річка сильно розливалася, вона могла затопити поля й будинки. Людям доводилося разом будувати насипи та доглядати канали. У таких землеробських громадах поступово розвивалася давньокитайська цивілізація.

2. Перші правителі: навіщо писали на кістках

Однією з ранніх держав була Шан. Це також назва роду, який нею правив. Такий правлячий рід називають династією: влада переходила від одного його представника до іншого.

Правителі Шан керували військом і проводили обряди. Перед важливим рішенням вони намагалися дізнатися майбутнє. Чи буде врожай? Чи вдасться перемогти ворога?

Запитання вирізали на кістці тварини або панцирі черепахи. Потім їх нагрівали й тлумачили тріщини як відповідь вищих сил. Ці написи збереглися — тепер завдяки їм ми дізнаємося, що хвилювало людей понад три тисячі років тому.

Згодом Шан завоювали правителі Чжоу. Новий правлячий рід доручив управляти різними землями своїм родичам і союзникам.

3. Як підлеглі правителя стали його суперниками

Спочатку місцеві володарі мали допомагати правителю Чжоу: давати воїнів і визнавати його владу. Але з часом у них з’явилися власні сильні армії. Вони дедалі частіше вирішували все самі.

Замість спільного порядку почалася боротьба між царствами. Кожен хотів більше землі, більше врожаїв і більше людей, з яких можна збирати податки. Царства укладали союзи, нападали на сусідів і поглинали слабших.

У цю неспокійну добу жив мислитель Конфуцій. Навчав поважати батьків, бути чесними й відповідати за свої вчинки. Від правителя він теж вимагав гідної поведінки: той мав показувати приклад своїм підданим.

4. Перший імператор: спільні правила для всієї країни

Переможцем у війнах стало царство Цінь. У 221 році до н. е. його правитель об’єднав головні китайські царства. Він узяв титул імператора й увійшов в історію як Цінь Ши Хуан-ді.

Завоювати землі було лише частиною справи. Тепер ними потрібно було керувати.

Уявіть торговця, який їде з товаром до сусіднього міста, а там інші гроші та інакше визначають вагу. Щоб зменшити таку плутанину, імператор запровадив:

  • Однакові монети — для торгівлі по всій державі.
  • Спільні міри — щоб вагу й довжину визначали однаково.
  • Єдині правила письма — щоб чиновники могли читати накази незалежно від місцевості.

За його наказом також з’єднували старі оборонні мури на півночі. Так розширювалася система укріплень, відома як Велика китайська стіна. Її добудовували ще багато століть.

Глиняна армія теж призначалася цьому імператору. Величезні будівництва вимагали важкої примусової праці.

5. Як жила звичайна родина

Більшість людей були селянами. Їхній рік залежав від польових робіт: підготувати землю, посіяти, доглянути рослини й зібрати врожай.

Зерно потрібно було розподілити: частину залишити на їжу, частину — на наступну сівбу, ще частину віддати як податок. Неврожай міг означати голод і борги.

Їли переважно каші, овочі та бобові. Носили простий одяг із рослинних волокон. Дорогий шовк частіше могли дозволити собі заможні люди.

Чоловіків також могли забрати до війська або на будівництво каналів, доріг та укріплень. Для родини це означало, що вдома ставало менше робочих рук.

6. Хань: як китайський шовк опинився далеко на заході

Після смерті першого імператора почалися повстання й боротьба за владу. Династія Цінь швидко втратила престол. Згодом країну знову об’єднали правителі Хань.

За Хань особливо цінним товаром був китайський шовк — легку тканину, яку купували далеко за межами Китаю.

Шовковий шлях складався з багатьох доріг. Один купець продавав тканину іншому, той віз її далі. Через таких посередників китайський шовк діставався навіть Римської імперії. У зворотному напрямку до Китаю надходили коні, коштовності та нові рослини.

За Хань також удосконалили виготовлення паперу. До цього для записів використовували, зокрема, дерев’яні й бамбукові дощечки, зв’язані між собою. Великий текст міг займати цілий важкий згорток. Папір поступово зробив записи легшими й зручнішими для зберігання.

7. Чому велика імперія розпалася

З часом при дворі Хань дедалі більше боролися за владу. Водночас багато селян бідніли й втрачали землю через борги. Невдоволення виливалося в повстання.

Для їх придушення влада спиралася на воєначальників. Але ті отримували власні сильні армії й починали самі розпоряджатися цілими областями. Потім вони стали воювати між собою.

Імператор залишався на престолі, але вже не міг змусити всіх слухатися. У 220 році н. е. правління Хань завершилося. Почалася доба Трьох царств.

Китайське письмо, знання й традиції продовжували існувати. Наступні правителі використовували цей досвід, коли знову об’єднували країну.

Історія Китаю коротко: що означають назви династій

Назва Що варто запам’ятати
Шан Рання держава, від якої збереглися написи на кістках
Чжоу Місцеві володарі поступово стали самостійними й почали воювати
Цінь Перший імператор об’єднав Китай і запровадив спільні правила
Хань Імперія розвивала торгівлю, а згодом розпалася через внутрішню боротьбу

Джерела матеріалу

Матеріал підготовлено з використанням таких джерел:

Поділитися
Відгуки
Поки немає жодного відгуку.
Написати відгук
Ваш відгук
Ім'я
Email
Всі результати пошуку